Завантаження...
Взятися за перо мене змусило те, що останнім часом у місцевих ЗМІ, по телебаченню, радіо, на базарі, та в сільській глибинці жваво обговорюється питання: "Що буде із сільською медициною?". Особливо мене турбує позиція деяких депутатів районної ради, які були "з портфелями" попереднього скликання і активно підтримували реструктуризацію медичної галузі району. Тепер же, щоб заробити собі дивіденди, вони нещадно критикують те, в чому повністю дилетанти.
Так от — рівень розвитку медичного забезпечення, якість медичних послуг, такі показники, як материнська і малюкова смертність, природний приріст населення характеризують місце кожної держави в різних світових рейтингах. Уже після медичних чинників ідеться про решту показників.
Якщо шукати позитив у медицині Кобеляч-чини, то він, звісно ж, є і, насамперед, великий плюс — збереження мережі лікувально-профілактичних закладів. Тільки за останні роки відкрито два ФАПи, витримується етапність надання медичної допомоги, працюють високоп-рофесійні лікарі. За останні роки проведено значну роботу зі зміцнення матеріально-технічної бази медичних закладів, забезпечення їх сучасним обладнанням і автотранспортом. Та час вимагає змін, адже сучасна модель медичної допомоги існує на принципах, запроваджених ще з радянських часів. Жодних докорінних реформ у медицині відтоді не проводилося. Так, відкривалися нові заклади, скорочували ліжка, штати, посади, але реальних змін не було.
Що ж до елементів реформування галузі, то це, насамперед, сімейна медицина. Але не треба сприймати бажане за дійсність. До справжніх принципів сімейної медицини ще не готові ні медичні працівники, ні більшість пацієнтів. Необхідність системних реформ в охороні здоров'я — вимога часу. Це розуміють і влада, і медики, і пацієнти. Галузь у такому стані більше функціонувати не може. Мета реформи єдина — якісно нова медична допомога всім верствам населення. Що ж у цьому плані треба робити? На сьогоднішній день у районі працюють цілодобово три фельдшерських бригади швидкої допомоги, що для такого району як Кобеляцький — явно недостатньо. Для того, щоб забезпечити цілодобовою швидкою допомогою населення району, потрібно 2-3 бригади мати в м. Кобеляки, де буде розташована центральна диспетчерська (станція), а по району — мережа підстанцій і пунктів тимчасового базування. Це можуть бути Іванівка, Дашківка, Озера. Адже чи завжди раціонально, намотуючи зайві кілометри, машині й бригаді повертатися на місце базування. Ця служба повинна мати єдиний комунікаційний зв'язок, єдину диспетчерську, яка спрямовуватиме машини швидкої допомоги на засадах взаємозамінності.
Вкотре наголошую на пріоритетному розвитку швидкої допомоги. Аналіз свідчить, що 70 відсотків смертельних випадків пов'язані з невчасною доставкою хворого до лікувального закладу й ненадан-ням допомоги спеціалістами відповідного профілю. На жаль, у дільничних лікарнях та амбулаторіях немає таких можливостей. Отож, вихід один — везти хворого у районну лікарню, де є фахівці й відповідна матеріальна база.
Наведу лише один приклад. Днями на швидку допомогу зателефонували з одного з приміських сіл. Коли фельдшер прибула на місце, то виявила, що гр. Б. перебуває в критичному стані. Йому відразу було надано першу кваліфіковану допомогу, доставлено в реанімаційне відділення райлі-карні, де його перевели на апарат штучного вентилювання легень. Вчасна допомога врятувала життя хворого, зараз він перебуває у задовільному стані.
До речі, минулих вихідних практично всі фахівці були на роботі, оскільки звертались хворі із захворюваннями різного профілю. Сільська медицина не може ні фізично, ні технічно забезпечити такого рівня допомоги. Тому перший крок у реформуванні, раціональному на ефективному використанні ресурсів — як фінансових, матеріальних, так і людських — це зміни законодавчого поля (зокрема, цілого пакету документів галузі). Наразі ми вимушені виконувати план ліжко-днів, нехтуючи всіма досягненнями сучасної медицини. Найперше, у короткий час слід відмінити частину наказу, який прив'язує штатні посади до кількості ліжок. Відтак буде можливість певні категорії хворих лікувати не стаціонарно, а амбулаторно, використовуючи стаціонарозамінні технології. Це вивільнить значну кількість коштів, які можна буде направити на швидку допомогу (купівля автомобілів та обладнання).
Великим досягненням стало повернення з 1 січня 2011 року в медицину виконавчої вертикалі. Тепер кошти для фінансування лікувальних закладів консолідуються на районному рівні. Усі реорганізації й реформи завжди болісні, адже, образно кажучи, на поверхню спливають усі негаразди, яких, можливо, не помічаємо в повсякденній роботі. Дорога реформ буде складною й тернистою. Але іншого шляху в нас немає. Тому їх треба проводити якнайшвидше, доки в пілотних областях іде експеримент, щоб із часом наша медицина не була приєднана до Кременчука чи Комсомольська. Не хотілося, щоб у майбутньому кобелячани пошкодували за свої дії, вірніше, протидію реформам у галузі медицини.