За статистикою, антибіотики призначаються та приймаються неправильно майже в половині випадків, пише Наука и Жизнь. На основі російського досвіду вчені з НІІ антимікробної хіміотерапії Смоленської державної медичної академії сформулювали основні стереотипні помилки про антимікробну терапію.

Результати дослідження узагальнені в доповіді, представленому вчора в Москві на конгресі Людина і ліки.

За словами автора доповіді Ірини Андрєєвої, одна з найпоширеніших помилок - переконання в тому, що тривалість курсу антибіотиків має бути 10- 14 днів. Насправді, тривалість курсу антибактерійного лікування до повного зникнення симптомів захворювання непотрібне, і часто для досягнення ефекту цілком достатньо короткого курсу чи навіть одноразового прийому.

Друга помилка стосується необхідності приймати препарат кожні 5 - 7 днів для перешкодження розвитку стійкості мікробів до ліків. Однак, за словами автора доповіді, заміна ефективного препарату іншим не знижує, а , навпаки, збільшує його ризик. Якщо ж покращення стану хворого не настає впродовж 2 - 3 діб, ліки слід міняти негайно.

Застарілим, смоленські вчені вважають і думку про токсичність та пригнічувальну дію антибіотиків н імунітет. Старі антимікробні засоби справді мали цю небажану властивість, однак на даний момент, ліки, котрі пригнічують імунітет, забраковуються ще на стадії доклінічних досліджень, зазначає Андрєєва. При цьому деякі антибіотики, наприклад, макроліди, не лише не пригнічують, але навіть стимулюють імунні систему.

В зв"язку з цим спеціалісти не рекомендують супроводжувати антимікробну терапію призначенням імуномодуляторів та антиалергенними препаратами, а протигрибкові препарати радять приймати лише при лікуванні хворих з ослабленим імунітетом - пацієнтів з ВІЛ чи онкологічними захворюваннями.

Значно перебільшене також уявлення про такий побічний ефект антибіотиків, як дисбактеріоз. В більшості випадків, зазначають смоленські спеціалісти, зміна складу мікрофлори кишечника, викликана антимікробними препаратами, клінічно не проявляється, не потребує спеціальної корекції та проходить самостійно. Якщо ж прийом препарату супроводжується побічними ефектами, наприклад діареєю, препарат краще замінити, проте відновлюючі мікрофлору препарати не потрібні в цьому випадку.

Багато лікарів вважають найбільш ефективним вчення препарату безпосередньо в джерело інфекції. Однак більшість сучасних препаратів досягають необхідної концентрації в уражених інфекцією тканин і при внутрішньовенному введенні. Крім того, при місцевому застосуванні важко розрахувати оптимальну дозу препарату, тому воно виправдане лиге при інфекціях шкіри, кньюктивіті, вагінозі та зовнішньому отиті.

Боротьба з подібними помилками серед практикуючих лікарів може суттєво підвищити якість та безпеку антимікробної терапії, вважають вчені.