You are using an outdated browser. For a faster, safer browsing experience, upgrade for free today.

Завантаження...

Цілющі властивості меду

Бджолиний мед – ні з чим не зрівняний за харчовим та цілющими властивостями продукт, це справжнє диво природи, її великодушний дарунок. Він вміщує більшість елементів таблиці Менделєєва, насичений амінокислотами і багатьма іншими біологічно активними сполуками, незмінний продукт харчування.

За всіх часів люди віддавали належне достоїнствам бджолиного меду – його запашній насолоді, поживності і цілющості. І на Русі він був важливим лікувальним засобом народної медицини. У стародавніх російських рукописних лікарських порадниках є чимало рецептів, до складу яких входить мед. У даний час лікувальні властивості меду стали вивчатися більш заглиблено, і накопичений матеріал надає право поставити мед у ряд найбільш активнодіючих природних ліків.

Мед володіє бактерицидною дією, покращує обмін речовин, прискорює регенерацію тканин, діє протизапально, антиалергійно і тонізуюче. Він нормалізує діяльність шлунково-кишкового тракту, стимулює функції внутрішніх органів, попереджує склероз, активізує утворення еритроцитів, покращує живлення шкіри, нормалізує сон, стимулює захисні сили організму.

Лікувальні властивості меду багато в чому залежать від того, з яких рослин був зібраний нектар бджолами. Меди, зібрані з різних видів рослин, діють на людський організм, як і рослини, по-різному – благотворний вплив на перебіг певних хвороб одних медів переважає над іншими.

Дуже ефективне сполучення лікування травами і медом. Звичайно, воно дає звичайно менш швидкий ефект, ніж прийом хіміотерапевтичних засобів. Однак тривале використання меду і лікарських рослин приводить, нехай не швидко, до бажаних результатів. Причому таке лікування приємне і, що дуже важливо, практично не дає побічних ефектів. Можна застосовувати також сполучення медо- і фітотерапії з іншими методами, що дозволяє швидше домагатися лікування. Проте треба пам’ятати, що мед насамперед коштовний харчовий продукт, що не робить специфічного впливу на збудника хвороби, а в силу своїх біологічних властивостей, багатого хімічного складу є в основному загальнозміцнювальним засобом, що підвищує загальну опірність організму до дії шкідливих факторів, що мають місце при всіляких захворюваннях та інтоксикаціях. Його застосовують для лікування ран і опіків, при захворюваннях серцево-судинної системи, нирок, печінки жовчних шляхів.

Лікувальному ефекту меду сприяють цукри, мінеральні речовини, мікроелементи, вітаміни, ферменти, біологічно активні речовини.

Мед добре пом’якшує шкіру, підвищує її тонус, усуває сухість і шелушіння, завдяки чому він широко використовується в косметиці.

Для лікувальних цілей мед рекомендується в основному приймати розчиненим (12,5%), тому що в такому виді полегшується проникнення його складових частин у кров’яне русло, а потім у клітини і тканини організму. При призначенні лікування медом потрібні строго індивідуальний підхід до кожного хворого, підбор відповідного виду меду і його строга індивідуальність дозувань щоб уникнути несприятливої дії великої кількості вуглеводів на вегетативну нервову систему і загальний обмін речовин.

Вище уже відзначалося, що мед містить антибіотики. Це визначає його бактерицидні властивості, однак вони втрачаються при підігріві меду або витримці його на сонці. Цю особливість варто пам’ятати. У зв’язку з цим мед не рекомендується підігрівати до температури вище 40°. При нагріванні ж його до 60° утрачають усю свою активність ферменти, частково цілком руйнуються вітаміни, глікозиди, білки, таніни, ароматичні речовини (висока температура не впливає на цукри). Таким чином, мед, один раз підданий тепловій обробці, втрачає багато своїх цілющих властивостей.

Мед містить, нехай і в невеликих кількостях, пилок і маточне молочко, що також визначають ефективність його як медикаменту.

Мед є зовсім стерильним продуктом, що намагалися пояснити наявністю в меді цукрів, органічних кислот і ферментів. Надалі було встановлено, що це зв’язано з особливою антибіотичною речовиною – інгібіном, що міститься в натуральному меді (передбачається, що вона рослинного походження і, напевно, являє собою ефірну олію; є припущення, що інгібін – це фермент, вироблений бджолами і додається ними в нектар при виготовленні меду). Однак, напевно, не тільки інгібін забезпечує стерильність меду. Немаловажну роль грають фітонциди рослин, що містяться в нектарі і пилку, ароматичні й інші речовини.

Мед необхідно споживати маленькими дозами, щоб насолоджуватись його ароматом і смаком, а через 15-20 хв. після споживання випити міцного ромашкового чаю. Так само необхідно споживати мед  перед сніданком і через дві години після вечері. Якщо є можливість, то і за півгодини перед обідом. Для отримання максимального лікувального ефекту, мед необхідно як можна довше затримувати в ротовій порожнині, для засвоювання його через слизову оболонку. Мед треба цінувати, цінувати набагато більше ніж цінують знавці хороші виноградні вина. Рекомендована денна норма споживання меду 100-150 гр. Мед добре засвоюється з фруктами, овочами, з молоком і молокопродуктами. Ідеальний щоденний сніданок – каша з медом і маслом, сир з медом чи канапка з небілим хлібом, маслом, сиром та медом.

Мед найкраще купувати у пасічників, яких ви знаєте, людей грамотних, фахівців у бджільництві. Треба знати місце розташування пасіки, мед з якої вам пропонують.

Розпушений шар на поверхні меду (ніби біла піна) або ж мармурові, білі плями у закристалізованому меді біля бічних стінок посуди виникають через фасування рідкого меду з герметизацією – пухирці повітря виходять на поверхню, а частина їх концентрується біля стінок. Це ознака високоякісного меду, який фасували без пастеризації (розігрівання).


      (032) 241 8888
      (097) 241 8888
      (095) 241 8888

      У нас Ви можете перевірити наявність лікарського засобу в аптеках та дізнатися його ціну не виходячи з дому.

      Аптечна довідка